Контакты
home page web-site map

Наши партнеры
Подпишитесь на обновление сайта

Змін! Галузь потребує змін | 27.03.2013

Під час світової економічної кризи2008-гороку найбільше постраждала галузь будівництва. На жаль Україна не стала виключенням: обсяги будівництва зменшились на дві третини у наступні роки. Однак, як стверджує Іван Салій, якого днями було обрано Віце-президентом Конфедерації будівельників України, не все так просто: криза в українському будівництві — це певне віддзеркалення кризи влади та суспільства загалом. Що ми маємо і що з цим робити — авторитетна думка Івана Миколайовича Салія.

Оце так «рекорди»…

Житло — базова цінність людського життя усюди. Годі казати, що житло є стратегічно пріоритетним, оскільки воно — це культура побуту, комфорт, здоров’я, багатодітність та гідна старість. Соціальна місія держави — надавати помешкання безплатно, або на умовах заохочення чи оренди. Вона була реалізована за соціалізму, здійснюється нині в країнах розвинутого капіталізму, але абсолютно не виконується в Україні! Фінансова участь держави у спорудженні житла мізерна: 0,3% — у 2010, 0,8% — у 2011, 0,6% — у 2012 році. Тож усі, хто від імені держави заявляє про розв’язання житлової проблеми, повинен ці цифри виставити на своїх робочих столах — замість портретів Президента, і … замовкнути до реальних зрушень.

Недавно прес-служба Мінрегінбуду повідомила: «В Україні встановлено рекорд житлового будівництва за останні 19 років, тож одна з ключових її галузей впевнено долає наслідки світової фінансової кризи». І далі: «… У січні 2013 в експлуатацію введено понад 2 млн. кв. м. житла». Покажіть мені того, хто в січні будував і здавав новобудови? Навіть у Києві за цей час обсяги будівельних робіт упали на 49%, чого не було напевно з 1945 року. А загалом в Україні падіння становить 15,2%!

Кадрові ротації, оновлення департаментів, безкінечне форматування декларуються як украй необхідні реформи. Але насправді галузь будівництва деградує, вона — у глибокій кризі, яка посилюються щодень. І криза в будівництві — це віддзеркалення кризи влади і суспільства…

Звернімося до неупередженої статистики

Найбільше ця галузь постраждала під час кризи2008-го:за три наступні роки обсяги впали на 70%. Завдяки «Євро-2012» вона активізувалась і за результатами 2011 було +11,1% — ми начебто відштовхнулися від дна. Та 2012 року падіння обсягів щомісяця наростало до мінус 13,8%, а по Києву — до мінус 21,0%! І так у 22 областях України. Крім того, частка житлового будівництва в загальних обсягах становила всього15-20%,а частка держави — менше одного відсотка. А після цього влада надсилає громадянам «оптимістичний» сигнал: «Галузь здолала кризу!».

На прикладі житлового будівництва ми переконуємося у не конкурентноспроможності держави, управління нею. Поясню. В Україні норма житла на одну особу — не більше 13,65 кв.м. У Європі ж забезпечення житлом визначається не метрами, а кількістю кімнат: у Франції, Іспанії — по 1,8 кімнати, Швеції, Данії — по 2 кімнати, у Німеччині, Великобританії — 2,2 та 2,3 відповідно. Але тамтешні громадяни однак невдоволені. Тож уряди надалі розвивають сектор соціального житла. Наприклад, у Нідерландах на 1000 мешканців припадає 150 соціальних квартир, у Швеції, Данії, Німеччині — по 100.

Український Національний інститут стратегічних досліджень оприлюднив висновок: «Нинішній рівень державних витрат на житлове будівництво є неприпустимо низьким, він не відповідає соціальним та економічним потребам країни». І рекомендує: «…Передбачити значне збільшення — до 12-25 млрд.грн. щороку державних витрат на спорудження доступного і соціального житла; забезпечити щорічне будівництво державним коштом 50-100 тис.одиниць житла економ-класу середньою житловою площею 50 кв. м. і орієнтовною вартістю 250 тис. грн». Але урядова «активізація» передбачає…усього 700 квартир у IV кварталі 2013 і вже — 35918 квартир 2014 року!

Цікаво, хто вписав цю безглуздо не заокруглену і абсолютно нереальну цифру? Бюджетне фінансування замінюється іншими джерелами, але наші олігархи із своїми капіталами — переважно за кордоном. А державні гарантії, кредити та облігації — теж витрати бюджету, але тільки з відсотками.

Корупція, корупція…

Держава має поступово змінювати структуру житлової політики, надаючи перевагу не висоткам, а малоповерховій, котеджній та індивідуальній забудові, в тому числі — соціальному і доступному, службовому та орендному житлу. Владі, а не лише бізнесу, слід ініціювати будівництво сучасних населених пунктів на зразок котеджних містечок, і розглядати це як справу держави. Інфраструктуру будує держава, житло і робочі місця — створить бізнес. Тому органам влади слід розробити спеціальні програми та економічну мотивацію для власників будов і квартир, управляючих компаній — аж до утеплення старих забудов, теплової реабілітації споруд за сучасними норматиами.

Ми переконалися, що житлова політика держави неефективна і нещира. Замість розв’язання проблем розвитку галузі вона за пріоритет має програми на зразок «Доступне житло», що означає лише «витягування» коштів з громадян. Людині, яка стоїть у черзі на безплатне (соціальне) житло, пропонують «послугу» від влади: одразу повинен внести 50 — 70% вартості, фактично профінансувавши будівництво, а потім сплачувати відсотки.

На мою думку, причини наших проблем такі: сучасна влада втратила совість і здатність вести патріотичну економічну діяльність; діловитість і управлінсько-організаторські функції сучасні чиновники замінили рейдерством, щоденними виступами на брехливих телешоу та піаром за народні кошти; безмежна жадібність і корупційність влади, які стали політико-бізнесовим середовищем, а не інструментом державного управління.

Трохи оптимізму

Тим часом будівельна галузь, де, за офіційною статистикою, донедавна працювало 1,5 млн. осіб та 70 тис. підприємств, — одна з потенційних галузей швидкого зростання. Її стан відображає дієздатність і ефективність як центральної і регіональної влади, депутатів усіх рівнів і політичних сил України, так і бізнесу. І що робити — теж відомо. Це передовсім — відродження мотивації і ділової активності влади. Слід змусити центральну владу та органи місцевого самоврядування реалізовувати вже прийняті правильні закони, укази, постанови та програми Кабміну, а за ходом їх виконання вносити деякі уточнення.

Потрібно діяти і ринково, і адміністративно. Наприклад, купувати за бюджетні кошти готове житло на ринку чи за його 70% готовності — це найпростіша дія влади і грошей. Краще іпотеку замінити на оренду житла, як у Франції: в кожному населеному пункті 20% збудованого житла влада здає в оренду на ощадливих умовах. Слід сприяти органам влади всіх рівнів в усвідомленні того, що головним управлінським ресурсом народу нині є влада центральна, регіональна та самоврядна.

Всеохоплююча криза в Україні засвідчила: влада всіх рівнів повинна позбутись ліберально-регуляторної відстороненості від проблем управління реальною економікою і будівельною галуззю передовсім. Вона має реально опанувати управлінсько-організаторський стиль в умовах ринкових і демократичних трансформацій. Що, утім, не є новиною…

Іван САЛІЙ,
голова наглядової ради асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів»

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=284800